- перебіжчик
- —————————————————————————————перебі́жчикіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
перебіжчик — а, ч. Військовослужбовець, що перейшов у розташування ворога і здався йому. || перен. Той, хто відмовляється від попередніх переконань, поглядів і т. ін., переходить з одного ідейного, політичного і т. ін. табору в інший … Український тлумачний словник
перебіжчик — [пеиреиб’і/жчиек] ка, м. (на) ков і/ ку, мн. кие, к іў … Орфоепічний словник української мови
перебіжник — а, ч. Те саме, що перебіжчик … Український тлумачний словник
перебіжчиця — і. Жін. до перебіжчик … Український тлумачний словник
зрадник — 1) (той, хто зраджує), зрадливець; запроданець, перепроданець, юда, христопродавець, продажна шкура (з корисливою метою) Пор. відступник 1), перебіжчик 2) див. відступник 1) … Словник синонімів української мови
перекинчик — 1) (той, хто перейшов на бік ворога), перебіжчик, перекидько, перекинець 2) див. відступник 1) … Словник синонімів української мови